Аж ніяк не завжди лікареві вдається почути хрипіння за пневмонії, особливо коли малюк непосидько і крикливий. Та й розвивається запалення легенів у дітей доволі швидко: буквально вчора лікар нічого, крім ГРЗ, не запідозрив, а сьогодні вже пневмонія.
Що потрібно знати пильній мамі, аби не пропустити цього важкого захворювання, нам розповіла педіатр першої категорії, кандидат медичних наук Ганна Гнилоскуренко.
Запалення легенів (пневмонія) – досить важке захворювання, причиною якого можуть бути різні фактори: віруси, бактерії, найпростіші, глисти тощо. Причина розвитку пневмонії багато в чому залежить від віку. Найчастіше діти хворіють бактеріальною та вірусною пневмонією, рідше атиповою (збудник – особливі внутрішньоклітинні мікроби) або грибковою. У маленьких діток зазвичай основними збудниками є стафілокок, стрептокок. А ще так звана гемофільна паличка (гемофілюс инфлюєнца), від якої нині проводиться планова вакцинація. Для дитини віком до 5 років ризик захворіти на пневмонію досить високий, здебільшого через ту саму гемофільну паличку.
Симптоми пневмонії
Основним симптомом запалення легенів, звісно, є кашель. Але насторожити має і загальне погіршення стану дитини. Придивіться, чи немає у вашої дитини таких ознак:
— дитина стала млявою, відмовляється пити і їсти;
— тримається стабільно висока температура. Але не потрібно забувати, що підвищення температури – необов’язковий симптом за пневмонії;
— дитина починає частіше дихати, з’являється задишка;
— в акті дихання починає брати участь додаткова мускулатура, дитина дихає ніби з напругою;
— шкіра дитини може стати блідою, а навколо носа і губ може з’явитися синява;
— хоча цей симптом не належить до клінічних, але є спостереження, що яскраво-червона щічка (права або ліва) може свідчити про запалення у відповідній легені.
— вірусна пневмонія найчастіше починається з ГРВІ, поява описаних вище дихальних розладів у цьому разі дозволяє запідозрити пневмонію.
Діагностика пневмонії
Встановити діагноз «пневмонія» лікарю допоможуть:
— дані про початок захворювання і про його перебіг до моменту звернення (так званий анамнез);
— дані огляду дитини і так звані фізикальні дані. Лікар може прослухати легені дитини за допомогою стетоскопа (аускультація) і за необхідності «простукати» (перкусія). Не завжди під час прослуховування можна почути характерне хрипіння, але лікаря насторожує «ослаблення» дихання над ділянками інфільтрації в легеневій тканині;
— дані лабораторних обстежень. На користь пневмонії, поряд з усім перерахованим вище, свідчитимуть такі показники, як підвищення ШОЕ та лейкоцитів у загальному аналізі крові, зміни у лейкоцитарній формулі;
— рентген легенів. На знімку чітко видно, чи є ділянки інфільтрації в легеневій тканині, і які вони за розміром. Але, незважаючи на високу інформативність рентгенівського методу, рішення про формулювання діагнозу лікар ухвалює самостійно, використовуючи всі наявні у нього дані.
Атипова пневмонія часто ховається під різними масками, її іноді буває важко розгледіти навіть досвідченому лікарю. Наприклад, у практиці був випадок, коли провідним симптомом у дитини була блювота ночами протягом декількох днів, причому лише тоді, коли дівчинка лягала на один бік. Лише виключивши шлунково-кишкову патологію, вдалося встановити, що саме з цього боку була невелика ділянка атипової сегментарної пневмонії, яка «ховалася» від прослуховування за лопаткою.
Лікування пневмонії
У більшості випадків для лікування пневмонії у дітей застосовуються антибіотики. Вибір препарату залежить від передбачуваної причини (мікроба-збудника), віку та можливої наявності супутньої патології: вроджені вади, патологія шлунково-кишкового тракту тощо. В більшості випадків на початку лікування призначаються антибіотики широкого спектру. Крім антибіотиків, у лікуванні пневмоній зазвичай використовують відхаркувальні препарати, які роблять кашель продуктивним і полегшують відходження мокротиння, а також використовують фізіотерапевтичні процедури. У стаціонарі у важких випадках використовують кисень, внутрішньовенне лікування, комбінації з декількох антибіотиків.
Вдома або в стаціонарі?
Для того, аби помістити дитину із запаленням в стаціонар, є чіткі показання:
1. Вік дитини. Дитину до 3 років, згідно з протоколом, зобов’язані госпіталізувати.
2. Слід лікувати в стаціонарі дітей з важкою формою захворювання та за наявності супутньої патології.
Діти старші від 3 років з нетяжким запаленням можуть проходити лікування вдома під щоденним контролем лікаря, а батьки повинні забезпечувати адекватний догляд:
— чітко дотримуватися схеми лікування, рекомендованої лікарем;
— дотримуватися питного режиму. Аби мокротиння було продуктивним, дитина повинна випивати достатню кількість рідини, причому не тільки соку, а й чистої води;
— дотримуватися режиму харчування, сну і відпочинку;
— добре провітрювати кімнату, в якій перебуває дитина, а також робити вологе прибирання двічі на день;
— робити з дитиною фізіотерапевтичні процедури: вібраційний масаж, дихальну гімнастику і т.д.
